Оцінка регулювання цін (тарифів) щодо якого проводилася громадська експертиза в розрізі окремих сфер регулювання

1.    Висновки   щодо регулювання  рівня рентабельності виробництва борошна та хліба

Зміст регулювання:

  • «встановити граничний рівень  рентабельності до 5% виробництва борошна пшеничного вищого, першого і другого ґатунків, борошна житнього обдирного, хліба вагою більш як 500 грамів з борошна пшеничного вищого, першого і другого сорту та їх суміші, борошна житнього та суміші борошна пшеничного та житнього простої рецептури (борошно, дріжджі, сіль, вода) без додавання цукру, жиру, інших наповнювачів, а також хліба і хлібобулочних виробів для діабетиків;
  • забезпечити на підприємствах хлібопекарської галузі виробництво по кожному найменуванню масових сортів хліба в обсягах не нижчих як у попередні періоди 2007р. , з дотриманням рецептури та ваги;
  • запровадити декларування зміни оптово-відпускних цін на борошно пшеничне вищого, першого і другого ґатунків, борошно житнє обдирне … у разі, коли такі ціни збільшуються протягом місяця на 1%»

Позитивні сторони регулювання

Негативні сторони регулювання

· забезпечується контрольованість встановлення оптово-відпускних цін на хліб масових видів та недопущення їх необґрунтованого зростання;

§ дозволяє здійснювати зі сторони держцінінспекції аналіз собівартості за первинними документами підприємства, і в разі порушень застосовувати економічні санкції;

§ дозволяє стримувати ріст цін через обмеження статей планової собівартості та рівня рентабельності

· запроваджується єдиний підхід до регулювання виробництва в Україні

· стимулює затратний характеру виробництва;

· розрахунок цін передбачає урахування прогнозних індексів зміни цін виробників, інформація про які є відсутньою - розрахунок ціни є наближеним;

· підхід до розрахунку цін за собівартістю не є ринковим методом ціноутворення,

· обмеження щодо обсягів виробництва суперечить принципу підприємницької діяльності «самостійного формування підприємцем програми діяльності».

Висновки щодо регулювання:

  • ціна на борошно та хліб масових сортів  в основному  визначається ціновою ситуацією на ринку  та обраною стратегією збуту;
  • ціль регулювання рівня рентабельності (обмеження росту цін) досягається лише в поєднанні з іншими методами регулювання;
  • динаміка цін на хліб масових сортів залежить від динаміки цін на складові елементи виробничої  собівартості;
  • виробництво хліба масових сортів  при встановленому обмеженні рентабельності є низькорентабельним (для окремих підприємств збитковим)  та передбачає поєднання його виробництва з високорентабельними видами хлібобулочних виробів для покриття збитків виробництва;
  • обмеження рентабельності обмежує можливості інвестиційної діяльності підприємств;
  • обмежена рентабельність спричиняє зменшення власних ресурсів та, відповідно,  збільшення витрат на отримання кредитних ресурсів;
  • для населення регулювання рентабельності виробництва хліба  не забезпечує суттєвої преференції;
  • обмеження рівня рентабельності на виробництво борошна та хлібопродуктів має низьку ефективність (в областях, які не запровадили регулювання ціна хліба масових сортів є  нижче середньо української);
  • регулювання обсягів виробництва хліба масових сортів не є адекватним ситуації  на ринку хлібопродуктів;
  • рівень цін на хліб та борошно в значній мірі визначається  монополістами

2.    Висновки щодо регулювання граничних торговельних надбавок на продукти масового споживання та декларування оптово-відпускних цін

Зміст регулювання:

  • встановити «граничні торговельні  надбавки до оптової ціни виробника (митної вартості) на борошно, хліб і хлібобулочні вироби (крім хліба  масових сортів), макаронні вироби, крупи, цукор, яловичину, свинину і м’ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове та олію соняшникову, яйця курячі не вище 15 відсотків без врахування витрат з їх транспортування у міжміському сполученні»;
  • «торговельна надбавка, за якою реалізується хліб масових сортів, не повинна перевищувати 10 відсотків оптово-відпускної ціни виробника незалежно від кількості посередників, які беруть участь у його поставці від  виробника до кінцевого споживача»;
  • декларування «… зміни оптово-відпускних цін на борошно пшеничне вищого, першого і другого ґатунків, борошно житнє обдирне, яловичину, свинину, м'ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, яйця курячі, цукор, олію соняшникову у разі, коли такі ціни збільшуються протягом місяця на 1%».

Позитивні сторони регулювання

Негативні сторони регулювання

· забезпечується контрольованість за рівнем торговельних надбавок;

· стримується необґрунтоване зростання роздрібних цін;

· забезпечується самостійність суб’єктів господарювання у встановленні транспортних витрат;

· стимулюється економія накладних витрат торговельних підприємств

· стимулюються закупки продуктів за вищими цінами;

· не контрольованість транспортних витрат обумовлює їх зростання в структурі ціни;

· цінове регулювання поширюється лише на офіційний сектор торгівлі (поза регулюванням перебуває тіньовий сектор);

· в торгівлі продуктами значною є кількість суб’єктів господарювання – фізичних осіб, щодо яких при виявленні порушень державної дисципліни цін неможливо застосувати економічні санкції;

· проблемним є встановлення оптової ціни виробника (митної вартості), які є базою для встановлення торговельної надбавки для дрібно гуртових та роздрібних покупців, які її закупляють у посередників.

Висновки щодо регулювання:

  • масові порушення цінової дисципліни по продуктах масового споживання засвідчують проблемність регулювання та його низьку ефективність;
  • регулювання на ряд продуктів дублюється іншими регулюваннями – має місце суперечність регулювань;
  • роздрібні ціни майже на всі продукти, за невеликим виключенням, змінюються відповідно до зміни цін виробників;
  • індекс цін на аналогічні продукти є різним по ринках та підприємствах торгівлі – визначальний вплив на формування ціни має співвідношення попиту та пропозиції;
  • роздрібна ціна на хліб масових сортів визначається державним регулюванням в сукупності з монопольним впливом виробників - продавців хліба;
  • має місце проблема відстеження  походження товару та інформації про початкову його ціну;
  • порядок декларування цін є складним за організацією та підготовкою документів, суттєво збільшує документообіг;
  • не визначені критерії, за якими визначається обґрунтованість зміни оптово-відпускних цін;
  • декларування створює умови для розголошення комерційної таємниці, що певним чином порушує правила здорової конкуренції.

3.    Висновки щодо  регулювання торговельних надбавок на дитяче харчування

Зміст регулювання:

  • «встановити граничний розмір торговельної надбавки на всі види дитячого харчування вітчизняного виробництва в розмірі до 25 відсотків до ціни виробника. У торговій надбавці врахована гуртова надбавка та податок на додану вартість»;
  • «у разі не покриття витрат обертання фактичні транспортні витрати враховувати в роздрібній ціні понад граничний розмір торговельної надбавки»;
  • «перерозподіл торговельних надбавок між гуртовими і роздрібними підприємствами торгівлі здійснювати за домовленістю сторін».

Регулюванню властиві переваги та недоліки, властиві регулюванню граничних торговельних надбавок на продукти масового споживання

Висновки щодо регулювання:

  • встановлений рівень торговельних надбавок та спосіб їх встановлення в основному є прийнятним для забезпечення беззбиткової діяльності торговельних підприємств;
  • регулювання має обмежену сферу застосування, оскільки поширюється лише на продукцію вітчизняного виробника;
  • формою ефективного регулювання є розподіл  торговельної надбавки між гуртовим(и) та роздрібним(и) підприємствами торгівлі за домовленістю сторін;
  • регулювання сприяє нарощенню транспортних витрат через можливість їх включення понад граничний розмір торговельної надбавки.

4.    Висновки щодо граничних торговельних націнок на продукцію громадського харчування, що реалізується у навчальних закладах

Зміст регулювання:

  • встановити граничні торговельні націнки на продукцію громадського харчування:

у м. Львові:

  • у розмірі до 50% до ціни закупки (придбання) на сировину та продовольчі товари (включаючи покупні) для приготування продукції власного виробництва;
  • у розмірі до 20% до відпускної ціни виробника при реалізації покупних товарів.

у інших населених пунктах області:

  • у розмірі до 35% до ціни закупки (придбання) на сировину та продовольчі товари (включаючи покупні) для приготування продукції власного виробництва;
  • у розмірі до 15% до відпускної ціни виробника при реалізації покупних товарів.

Понад рівень торговельних націнок включаються фактичні транспортні витрати з доставки готових гарячих страв до навчальних закладів.

Висновки щодо регулювання:

  • встановлений рівень граничних торговельних націнок частково узгоджений з інтересами суб’єктів підприємницької діяльності;
  • рівень націнок є співвідносним з іншими регіонами, проте ряд регіонів мають оцінки вищі;
  • низький рівень націнок зумовлює проблемність заняття даним видом бізнесу – мають місце масові порушення цінової дисципліни;
  • диференціація націнок громадського харчування для суб’єктів, які реалізують продукцію в навчальних закладах Львова та інших населених пунктах області  порушує принцип «рівних економічних умов»;
  • механізм регулювання стимулює закупівлю продукції та товарів за завищеними цінами.

 

5.    Висновки щодо економічної регулювання тарифів на перевезення пасажирів і багажу автобусами, що працюють у звичайному режимі руху, в приміському та міжміському внутрішньообласному сполученні

Зміст регулювання:

  • встановити граничні тарифи:

«- у приміських автобусах, які за своєю конструкцією та обладнанням пристосовані для міських і приміських перевезень, мають місце для сидіння та стояння, забезпечують можливість перевезення пасажирів – 0,18 грн;
- у міжміських автобусах, які за своєю конструкцією та обладнанням пристосовані для міжміських перевезень – 0,20 грн;
Граничні тарифи (без урахування податку на додану вартість) на перевезення автобусами в приміському та міжміському внутрішньообласному сполученні багажу на відстань:
- від 1 км до 100 км – 1,00 грн;
- понад 100 км – 1,50 грн.»

Висновки щодо регулювання:

  • встановлені граничні тарифи підлягають постійному перегляду внаслідок впливів інфляції, новий рівень тарифів встановлюється із запізненням;
  • граничні тарифи встановлюються на основі оцінки фактичних витрат підприємств, що переносить затратний характер надання послуг на перспективу;
  • темпи зміни граничних тарифів є нижчими темпів інфляції;
  • в граничних тарифах закладений плановий рівень рентабельності 15%, що не є високим показником;
  • визначальним фактором,  який погіршує фінансовий стан перевізників при встановлених граничних тарифах є часткова компенсація перевезення пільгових категорій пасажирів;
  • в ряді випадків має місце невідповідність між встановленими тарифами та якістю і комфортністю перевезень;
  • процедура зміни тарифів є організаційно складною.